- духівництво
- -а, с., збірн.Те саме, що духовенство.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
духівництво
Смотреть что такое "духівництво" в других словарях:
духівництво — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
духівництво — і духовенство Члени Церкви, які через висвячення (рукопокладення, постриження) отримали право й обов язок служіння Богові та духовної опіки над вірними; клир … Словник церковно-обрядової термінології
духівництво біле — Духовні особи не ченці: іподиякони, диякони, ієреї, протоієреї, протопресвітери … Словник церковно-обрядової термінології
духівництво — (служителі релігійного культу), священство; попівство (попи) … Словник синонімів української мови
біле духівництво — див. духівництво біле … Словник церковно-обрядової термінології
чорне духівництво — див. духівництво чорне … Словник церковно-обрядової термінології
духівництво чорне — Духовні особи, що прийняли чернече постриження: ченці (рясофорні, малосхимники, великосхимники), ієродиякони, ієромонахи, ігумени, архимандрити, єпископи; чернецтво, монашество … Словник церковно-обрядової термінології
культ — у, ч. 1) Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. •• Служи/телі ку/льту духівництво. 2) кого, чого, перен. Поклоніння кому , чому небудь, шанування когось, чогось. •• Культ осо/би сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення,… … Український тлумачний словник
попівці — ів, мн. Напрям у старообрядництві, який визнає духівництво та церковну ієрархію … Український тлумачний словник
хавтур — а, ч., хавту/ра, и, ж., заст. 1) Побори натурою, які брало духівництво. || Милостиня, подаяння. 2) Хабар … Український тлумачний словник
